МЕТОДИКА ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ НА УРОКАХ ТЕХНІЧНОЇ ПРАЦІ.

2.1                     Методичні рекомендації по ефективному здійсненню індивідуального підходу до учнів на уроках технічної праці.

Відомо, що кінцевим результатом індивідуального підходу до учнів є два види навчання – диференційоване та індивідуалізоване. Проблема запровадження диференційованого навчання дещо простіша, оскільки в цьому випадку учні явно поділені на групи, навчання їх здійснюється окремо. Відмінність від традиційного навчання тут полягає у поглибленому вивчені окремих предметів, явищ, процесів.

Більшу складність має здійснення індивідуалізованого навчання, коли учні не знають про їх поділ на індивідуально-типологічні групи і навчання їх необхідно організувати в рамках єдиного навчального процесу. А це здійснити значно складніше, оскільки кожна група працює з відповідним темпом і потребує застосування до них відмінних форм та методів навчання.

Оскільки найуживанішим типом уроку є комбінований, який відтворює цілісний навчальний процес у всіх його ланках, розглянемо особливості організації навчального процесу в умовах індивідуалізованого навчання на його прикладі.

Структура комбінованого уроку складається з таких структурних компонентів:

-         організаційний момент;

-         перевірка домашнього завдання;

-         актуалізація опорних знань;

-         мотивація навчальної діяльності;

-         викладання нового матеріалу;

-         закріплення нового матеріалу;

-         практична робота;

-         підведення підсумків уроку;

-         домашнє завдання;

-         прибирання робочих місць та майстерні.

Розглянемо особливості організації індивідуалізованого навчання на кожному з цих етапів.

Організаційний момент за своїм змістом при будь-якому тирі уроку залишається незмінним.

Етап перевірки домашнього завдання має певні особливості. Розпочати цей етап доцільно з фронтальної перевірки домашнього завдання в усіх учнів, з метою вилучення тих, хто його не виконав. Найчастіше ці школярі належать до групи учнів з низьким темпом навчання (І гр.). Зрозуміло, якщо вони не виконали практичного завдання, то й не вивчили і його теоретичну частину. Якщо не організувати виконання цими учнями хоч частини домашнього завдання найнижчого рівня і повторення теоретичного матеріалу, то вони залишаються пасивними спостерігачами до кінця уроку.

Отже, перевірили і вилучили учнів, які не виконали домашнє завдання і організували виконання ними цього завдання. В цей час перевіряємо якість виконання домашнього завдання учнями різних індивідуально-типологічних груп, а решта учнів працюють з підручниками, або альтернативними джерелами (усно) з метою повторення теоретичного матеріалу, вивченого на минулому уроці.

Після підведення підсумків перевірки практичного домашнього завдання організовується теоретична (усна) його перевірка. Починається цей етап з опитування учнів ІV групи. Це дає можливість учням І, ІІ та ІІІ груп прослухати відповідь гарних школярів, що сприяє міцнішому запам’ятовуванню навчального матеріалу учнями з нижчим темпом навчання. Оскільки потім учням ІV групи немає сенсу слухати відповіді слабших груп учнів, учитель залучає їх до самостійної роботи за темою, що обговорюється. Потім відповідають учні ІІІ групи і теж отримують завдання для продуктивної самостійної роботи. Після опитування учнів ІІ групи відбувається ними виконання відтворюючої самостійної роботи, а учні першої групи відповідають на фоні самостійно працюючого класу. Завершується цей етап уроку підведенням підсумків перевірки домашнього  завдання.

Два наступних етапи уроку – актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності мають спільний характер для всіх учнів і тому не диференціюються.

На етапі викладання нового матеріалу треба в більшій кількості повторювати пояснення навчальної інформації для І, ІІ груп. Кількість повторень залежить від ступеня складності матеріалу і відмінностей у навчальних можливостей учнів. Наприклад, при першому поясненні основна увага вчителя звернена на викладення загальних положень теми та називання додаткових джерел інформації, які можуть зацікавити учнів ІV групи і спонукати їх до самостійного пошуку знань. Після цього учні ІV та ІІІ груп починають самостійно працювати з підручником, додатковими джерелами та інструкційними картками. Їх робота має відповідно продуктивний та відтворюючий характер і спрямована на глибше вивчення навчального матеріалу. При другому поясненні для учнів І та ІІ груп вчителю необхідно виділити вузлові питання, які нададуть їм можливість побачити не тільки окремі явища, а й зв'язок між ними. Після цього учні ІІ групи приступають до розпізнавальної самостійної роботи з інструкційними картками. При необхідності для учнів І групи здійснюється третє пояснення, під час якого вчителю необхідно застосувати серію навідних питань, які б допомогли учням цієї групи пов’язати навчальну інформацію з минулим досвідом і, таким чином, краще її засвоїти.

Етап викладення нового матеріалу завершується виконанням звітів учнів ІV, ІІІ та ІІ груп про виконану самостійну роботу, а учні І групи слухають результати їх роботи і ще раз глибше осмислюють навчальний матеріал. Проте, таке варіювання не завжди потрібне. Якщо тема не велика за обсягом і не дуже складна, то можна обмежитись простим повторенням пояснення для учнів з низьким темпом навчання і дати матеріал для само опрацювання учнем з вищим темпом навчання.

 Етап закріплення нового матеріалу можна  провести традиційно в формі опитування. При цьому індивідуальний підхід до учнів різних типологічних груп полягає в «адресності» запитань різного типу в умовах фронтальної роботи. Так, учням І групи призначаються запитання загального типу, що потребують відповідей «так» чи «ні». Вони базуються на розпізнавальних діях. Для учнів ІІ групи призначаються запитання, що починаються зі слів «де»,  «коли», «хто», «що» - відповіді, що містяться безпосередньо в тексті підручника, додаткової літератури або в поясненні інструкційної картки не потребують складних розумових операцій. Це діяльність відтворюючого типу. Учням ІІІ типу необхідно адресувати запитання альтернативного характеру, які потребують більш розгорнутої та аргументованої відповіді і стимулюють здійснення складніших розумових операцій на вищому порівняно з другою групою рівні. Запитання до цих учнів можуть починатися зі слів «як», «яким чином», «з якою метою», «для чого» та ін.. Така діяльність носить продуктивний характер і вимагає від школярів застосування знань в типових ситуаціях з використанням елементів творчості.

Учні ІV групи дають відповіді на питання, що потребують ще більш поширених відповідей з елементами власних суджень та умовиводів. Вони вимагають таких розумових операцій, як аналіз, синтез, доведення, порівняння, узагальнення, висновки на високому рівні. Разом з тим, відповіді цих учнів повинні передбачати не тільки аналіз доцільності чи недоцільності вже існуючих об’єктів праці, технологічних операцій, а й містити пропозиції щодо створення нових форм та видів. Закінчується етап закріплення нового матеріалу підведенням підсумків опитуванням.

Наступний етап опитування – практична робота – починається з вступного інструктажу, в ході якого вчитель націлює учнів на виконання певної діяльності, демонструє трудові прийоми та операції, необхідні для її здійснення, повторює з учнями правила техніки безпеки з інструментами, приладами, обладнанням, що будуть використовуватися, забезпечує учнів інструктивно-технологічною документацією.

Під час поточного інструктажу вчитель перевіряє правильність початку практичної роботи учнями ІV і ІІІ груп, які працюють за інструкційними картками та виконують відтворюючу самостійну роботу.

Як правило, вступний інструктаж викликає ряд запитань у певних учнів, які належать найчастіше до І і ІІ груп, тому з ними учитель проводить груповий інструктаж. Після його проведення учнів ІІ групи треба залучити до розпізнавальної самостійної роботи за підручником або спеціальними дидактичними засобами. Вдале виконання цієї роботи дає їм змогу переходити до відтворюючої самостійної діяльності за інструкційною карткою.

Існують випадки, коли після проведення групового інструктажу у певної групи учнів залишаються запитання. Як правило, ці учні належать до І індивідуально-типологічної групи, і потребують проведення додаткового групового або індивідуального інструктажу. Після його проведення ці учні залучаються до виконання розпізнавальної самостійної роботи за підручником або спеціальним дидактичним засобом. За умови її успішного виконання та при наявності залишку часу для практичного завдання ці учні можуть приступати до виконання відтворюючої самостійної роботи за інструкційною карткою. Показник швидкості переходу цього виду учнів першої групи до цього виду діяльності служить основою при переведенні певних учнів з першої до другої групи.

Учні третьої групи після виконання відтворюючої самостійної роботи за інструкційною карткою можуть переходити до здійснення продуктивної самостійної роботи за пропонованою учителем карткою з диференційованим завданням.

Учні ІV групи, на відміну від інших досить швидко виконують відтворюючу самостійну роботу за інструктивною карткою. Швидше за учнів ІІІ групи вони здійснюють і продуктивну самостійну роботу за карткою з диференційованим завданням. Для того, щоб повністю задовольнити пізнавальний інтерес цих учнів, треба запропонувати учням евристичну роботу за спеціальною карткою.

Якщо результатом роботи не виступає матеріальний об’єкт, то після здійснення вчителем вступного інструктажу можна викликати до дошки учня з ІV групи, який під керівництвом вчителя виконає відтворююче завдання за зразком. В цей час він упорядковано здійснює груповий інструктаж для решти учнів. Далі учні ІV групи перейдуть до виконання самостійної продуктивної діяльності, а вчитель продовжує працювати з учнями ІІ та І груп.

Заключний інструктаж здійснюється для усіх учнів і містить рекомендації по закінченню роботи та загальні висновки щодо необхідності виконання учнями завдання.

Така організація практичної роботи, на мою думку, найоптимальніше враховує індивідуальні відмінності учнів: кожен з них отримує необхідну кількість пояснень виконання роботи і має змогу здійснювати її  за своїм специфічним темпом.

На етапі підведення підсумків уроку вчитель виконує традиційні дії, а саме,  аналізує найтиповіші помилки учнів, надає рекомендації щодо покращення роботи деяких школярів, організовує виставку кращих робіт та оцінює роботу учнів на уроці.

Домашнє завдання теж обов’язково індивідуалізується відповідно особливостям учнів І – ІV груп. На цьому етапі можна роздати одноразові або багаторазові картки з диференційованими завданнями.

Одноразові картки учні заповнюють вдома та виконують по ним завдання, а багаторазові переписують у зошити та також працюють вдома.

Після цього відбувається прибирання робочих місць та майстерні.

Таким чином, методика реалізації індивідуального підходу до учнів в умовах комбінованого уроку технічної праці основним видом діяльності передбачає самостійну роботу. Причому, вона розрахована на варіювання чотирьох типів роботи, а саме:

-         розпізнавальної самостійної роботи;

-         відтворюючої самостійної роботи;

-         продуктивної самостійної роботи;

-         творчої самостійної роботи.

Разом з тим, така організація індивідуального навчання на уроках технічної праці дає змогу учням опосередковано навчати один одного. Це, на мою думку, дуже важливо, оскільки слабкі учні, які в даному випадку багато разів слухають відповіді більш сильних, значно ефективніше сприймають повторювальну навчальну інформацію.

Крім того, розроблена методика організації індивідуального підходу до учнів найоптимальніше враховує темп навчання школярів різних індивідуально-типологічних груп, а саме: рівень навченості, ступень працездатності, розвиток теоретичного і практичного мислення та сенсомоторних якостей, творчу кмітливість, здатність до нестандартних дій і пошуку оригінальних рішень.